Сьогодні в Україні кожен громадянин знає про страшний відлік: 943 дні, 6 місяців, 27 днів від початку повномасштабного вторгнення… Багато хто із військових, хто перебував у зоні АТО/ООС, передбачав таке вторгнення ще з 2014 року. Серед них – Тарас Козлишин.
41 рік, доброволець, позивний «Карай», один із польових командирів Добровольчого батальйону ОУН 93 ОМБР, випускник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Героїчно загинув 26 лютого 2022 року під час бойових дій на Київщині, захищаючи територіальну цілісність та Незалежність України.
А також «Величезний патріот. Дуже добрий, щедрий. Він називав себе справжнім націоналістом. Можливо, від батька перебрав дух патріотизму. Можливо, цей дух патріотизму сформувався уже коли він навчався. Вивчав історію, міжнародні відносини…»
Саме так розповіла про чоловіка дружина полеглого бійця Олеся Козлишина, з якою ліцеїсти 10-х класів мали змогу зустрітися та поговорити. Учні відчули під час розмови біль за Україну, її майбутнє, який огортав серце Тараса Козлишина, тому з особливою увагою вслухалися в рядки поезій Героя, які читали Дана Суха, Кіра Волкович, Анна Волосюк та Олександр Оксенчук. Діти були вражені щоденниковими записами, які процитувала Оксана Парфенюк, у яких відчувається енергетика справжнього воїна, патріота та просто небайдужої Людини.
А знаєте, війна таки закінчиться,
І з часом відбудуються міста,
Але ніколи більше не повернуться
Всі ті, кого забрали небеса.
Їх вже нема, багато їх загинуло
За Україну… Чому ж така ціна?
Вони на небі, мабуть, поруч з ангелами,
З небес оберігають нас, бо на землі війна.
І з часом відбудуються міста,
Але ніколи більше не повернуться
Всі ті, кого забрали небеса.
Їх вже нема, багато їх загинуло
За Україну… Чому ж така ціна?
Вони на небі, мабуть, поруч з ангелами,
З небес оберігають нас, бо на землі війна.
Оксана Парфенюк, Вікторія Невірковець, класні керівники