Це була незабутня поїздка визначними місцями України. Гімназисти шостих класів прибули в Кам’янець-Подільський в полудень, де нас зустрічав екскурсовод Олександр Вікторович. Ми побували у дуже гарних соборах, церквах та костелах старого міста. Та найбільше мені сподобалася фортеця, яка є своєрідною візиткою Кам’янця. Могутня твердиня складається з двох частин – Старого замку та Нового. 11 башт входять до складу фортеці, кожна з них має назву та власну історію.
Після екскурсії фортецею ми відправилися в Бакоту. Було спекотно, всі трохи стомилися. Але коли ми вийшли з автобуса, на нас повіяла прохолода річки. Бакота – це затоплене село. Перед поїздкою я дивилася фотографії в Інтернеті, але й не думала, що буде так гарно! Річку Дністер оточують високі гори. Але спускатися по них досить важко, хоч там є стежка. Коли ми дійшли майже до низу, набрали джерельної води, яка нас освіжила і дала сили їхати далі.
До хостелу повернулися вже досить пізно. Ми, не гаючи часу, помилися і лягли спати. До речі, я мала на увазі, що ми лягли в ліжечка, а не заснули міцним сном.
Уранці ми поснідали і помандрували тепер вже в Чернівецьку область вивчати Хотинську фортецю. Там був теж надзвичайно гарний краєвид. Екскурсовод розповів нам про історію фортеці, ознайомив із легендами. До речі, фортеця є однією із семи чудес України.
Далі наш шлях лежав на Тернопільщину, де ми спускалися в печеру Кришталева. Там було дуже холодно і водночас свіжо. Печера подарувала нам «незабутні» сувеніри - гулі на головах і брудні штани та кросівки. У печері Кришталевій під час нападу монголо-татар ховалися дівчата, щоб їх не забрали на невільничий ринок. Є легенда, що одна дівчина Наталка заблукала і зустріла господаря печери. Він їй обіцяв, що коли вони одружаться, то буде відпускати наречену в гості до батьків. Але минав час, господар не виводив дівчину. Наталка зрозуміла, що її обманули, тому вона вирішила помститися. Поки він спав, дівчина хотіла відрубати голову, та почався землетрус і їй вдалося відрубати йому тільки праву руку. Після цього господар перетворив Наталку на ящірку. У печері був коридор, де зникало світло і відбувалися дивні речі, коли проходила дівчина з іменем Наталка. Ми всі злякалися за нашу Наталю Мирославівну і вирішили йти поряд з нею, щоб її захистити. З печери ми вийшли з повним зарядом енергії. По дорозі ми ще заїхали на територію, де був кордон трьох держав – України, Польщі та Румунії. Повертаючись додому, ми співали пісні, грали в різні ігри, дивились фільми.
Ця поїздка була незабутньою!!! Я щаслива, що поїхала туди.