Третього грудня українське суспільство разом із світовим співтовариством відзначає Міжнародний день людей з обмеженими можливостями. На сьогодні для України проблема захисту інвалідів набуває значення у зв’язку з постійним зростанням їх частки серед населення держави. По Україні чисельність осіб з особливими потребами в розрахунку на 1000 населення на початок 2016 року становила 61 особу.
Сьогодні ми тільки й чуємо такі слова, як «толерантність», «рівні можливості»… Проте більшість людей у наш час ставиться до людей з обмеженими можливостями з насторогою, страхом, навіть вороже. Чому ми боїмося інвалідів? Головне: чесність, справедливість та співчуття. МОЖЛИВОСТІ - ОБМЕЖЕНІ, ЗДІБНОСТІ – БЕЗМЕЖНІ. Існує величезна прірва між тим, на що ці люди здатні в житті, і тією роллю, яку їм підготувало суспільство.
Вихователь Бурець Олена Андріївна разом з п’ятикласниками на годині спілкування підняли тему про людей з обмеженими можливостям. Учні мали змогу вивчити жестовою мовою своє ім’я, слова «привіт», «дякую», «бувай»; працювали з книгою «Дітям про Конвенцію ООН про права людей з інвалідністю».

Учні вивели Золоті правила:
1. Ставитися до інших так, як ви б хотіли, щоб ставились до вас.
2. Поважати інших, особливо старших і слабших від себе.
3. Не сміятися з людей, що мають інвалідність.
4. Любити й берегти природу.
5. Не проходити байдуже повз людську біду, горе, розпач.
6. Не залишати тварин у біді.
7. Любити природу й усе живе. Бережливо ставитися до краси.
8. Уміти не тільки поспівчувати у горі, а й порадіти чужому успіху.



P.S.
Врятує світ краса –
Завжди так говорили.
Тепер врятує світ лиш доброта,
Бо однієї вже краси занадто мало.
Тож люди на Землі,
Спішіть добро творити,
Щоб нам не згинути у морі зла,
Щоб кожен міг серед краси прожити
У царстві справедливості й добра…