22 травня - День перепоховання Тараса Шевченка в Україні. Учні Рівненської української гімназії вшанували пам'ять поета, художника, філософа, виразника національної ідеї і духу України.
Весна - незвичайна пора в Шевченковій долі. Навесні народився, тоді ж відійшов у вічність.
Весною сталася казково-фантастична подія викупу із кріпацтва і вступу до Петербурзької академії мистецтв.
Весняними днями тішився Тарас, тримаючи в руках перше видання свого «Кобзаря».
Весною довелося й одягти важкі кайдани десятирічної неволі.
Навесні проліг останній шлях Шевченка в Україну. Уже після смерті.
Друзі Шевченка вирішили відповідно до волі поета поховати його в Україні, адже про це він просив у "Заповіті". І передсмертними словами 47-річного Тараса були: "До Канева..."
Остання дорога Кобзаря пролягла з Петербурга до Москви, а далі в Київ. З Києва пароплавом відбув наш Тарас у своє плавання до тихого вічного пристанища. У Канів.
22 травня 1861 року при численному напливі народу з передмість і навколишніх сіл на Чернечій горі поховали Кобзаря.
Так завершився останній шлях Тараса Шевченка в рідну Україну.
А слово Тарасове й нині звучить по-сучасному. У цьому переконалися учні Рівненської української гімназії, прочитавши символічну абетку Кобзаря - від А до Я. Бо ж і до сьогодні линуть Україною Тарасові слова-заповіти: