Якщо б ще тиждень-два тому провели соціологічне опитування в нашому 5-Б класі, то, думаю, приблизно однаково було б учнів, яким подобається математика, і тих, кому не дуже. Так-так, усі ми різні, і це чудово. Але минулої п’ятниці це співвідношення трохи змінилося, адже на годині спілкування ми майже всім нашим дружним класом грали в математичний поїзд. Саме так – у поїзд, але трохи незвичний – математичний, бо він слідував від однієї станції (де нам давали різні завдання) до іншої.
Станції розташовувалися по всій гімназії, і завдання доводилося виконувати непрості, бо ж їх нам давали старшокласники. Усе ускладнювалося тим, що нас поділили на команди по 5-6 чоловік, і доводилося змагатися між собою, хто краще, швидше, а головне правильно дасть відповідь. Кожну команду очолював капітан, якому видали аркуш, де старшокласники записували бали, зауваження й час. Тож після короткого підготовчого етапу гра почалася!!!
Перша станція для нашої команди – «Креслярська». Нам потрібно було вибрати малюнок й обвести його, сполучаючи послідовно цифри. Трохи старанності – і ми впоралися! Друга станція – «Тупікова»: там ми розв’язали складне рівняння й декілька неважких прикладів. Далі була «Музична» станція. Ага, саме музична. Здавалося б, що спільного з математикою має музика? Не зрозуміло... Але там на нас чекало вельми оригінальне завдання – ребуси з нотами, після розв’язку яких мало вийти щось пов’язане з математикою. На «Логічній» станції нам дали порахувати на малюнку фігури... Не менш цікавими були й інші станції, але я не буду вас втомлювати переказом про те, що на них відбувалося – раптом ви ще не любите математики.
Мені дуже сподобався наш математичний поїзд. Хоча хіба можуть не подобатися результати члену команди-переможниці? Але й ті, хто посів друге й третє місця, і теж отримали в нагороду хороший настрій і гарні оцінки. Побільше б таких поїздів! А гарне знання математики (як квиток на них) ми вже запасаємо.