Якось в класі ми сиділи,
веселились, гомоніли…
Згодом Шулікова Юля
каже: «А моя мамуля
може всіх нас научити
піцу ручками ліпити».
Цю ідею на ура
Підхопила дітвора.

Знову на чолі незмінно
Мирославівна чарівна
Нас веселою юрбою
Згуртувала за собою.

А прямуємо ми всі
Не в маршрутці, не в таксі,
Не в НАБУ, не в СБУ –
В кулінарне ПТУ.

Тут «по ходу» нас навчать,
З чого треба починать,
Як смачну створити піцу,
Щоб позаздрили у Ніцці.

Тісто дружно ми місили,
На руках його крутили,
Викладали, округляли,
Форму піці надавали.

Тут фантазія ввімкнулась,
Як з начинкою стикнулась:
І салямі, і сосиски,
Помідори… Як із книжки.

Кукурудза і оливки,
Часнику зо дві голівки,
Моцарела й різні трави,
Ще й з Італії приправи.

Всі «шедеври» напекли,
Слюні вже у нас текли,
Скуштували – «обалділи»:
Ще такого ми не їли!

Вийшло все таке смачне,
На весь заклад запашне.
Кожен вже уяву має,
Звідки піца «проростає».

Ми веселі та щасливі,
майстер-клас пройшов на хвилі
позитиву та розваги…
Піднавчилася ватага.

Дуже вдячні ми майстрам,
Витерпіли шум і гам.
Але все було цікаво,
Дружно скажемо всі: «Браво!»