В нас назрів чудовий план,
Вибухнув, немов вулкан.
Прилетіла гарна звістка:
6-А рвонув в поїздку.

На чолі незмінна краля –
Мирославівна Наталя.
Всі зібрались, вирушаєм –
Хід екскурсій намічаєм.

Хочем бачити Тернопіль,
Збараж, Кременець, Крижопіль…
Ой, з Крижополем загнули,
Трохи не туди звернули.

Першим двері відчинив
І ласкаво запросив
Кременець – чудове місто,
сад у ньому є барвистий.

Як у сад цей потрапляли,
То роти пороззявляли:
Ботанічний сад цей – диво,
Як у ньому все красиво!

Він найбільший, найстаріший,
І тому найкрасивіший.
Всю природу поєднав
Й заповідником ще й став.

Ось під враженням таким,
Шляхом зовсім не тривким
В Збараж дружно попадаєм,
Він не менше нас вражає.

Замок там милує око,
Він розкинувся широко.
Є фортеця там й підземка,
Ще й з примарами проблемка…

Дух господаря вночі…
Бродить він, сумуючи
За садибою своєю.
Видно, не розлучні з нею…

Мов будиночок принцеси,
Є палац там пречудесний.
І органний зал, і книги…
Не залишилось інтриги.

Все побачивши й почувши,
Щось нового почерпнувши,
У автобус ми сідаєм
І в Тернопіль вирушаєм.

Зацікавив тут годинник
Трьохсторонній, трохи дивний.
На соборі побували,
З висоти спостерігали.

Місто все, як на долоні,
Холодок відчувся в скронях.
В підземеллях теж були,
Вже і ноги загули.

Набережна нас зустріла,
Легкий холодок по тілу.
Пароплавом покатались,
І фонтанами милувались.

Дійсно, все таке красиве,
Але вже не стане сили.
І додому час рушати,
Дітворі час повертатись.

Ми прекрасно відпочили,
Фотознімків наробили.
Можем ще вам розповісти,
Тільки треба зручно сісти.