Рівненська українська гімназія

Поетичний марафон до 200-річчя Шевченка

Опубліковано 14-05-2014, 12:48

1225

Переказують легенду про те, як Тарас Шевченко тужив за рідною землею й посадив вишню. Вона зацвіла, і звеселила, і схвилювала поета. Яким був його біль від розлуки з Україною і велика любов до неї - про це говорили учасники поетичного марафону, приуроченого 200-літтю від дня народження Т. Г. Шевченка.


13 травня 2014 р. учні Рівненської української гімназії, педагоги, батьки, гості свята «Вишневі думи Кобзаря» - Сичик К.І., заступник начальника Рівненського управління освіти, Жовтан М.А., завідувач КУ «Рівненський міський методичний кабінет», Шенкнехт О.В., директор Рівненської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів «Центр надії», - ще раз торкнулися словом і пам'яттю його життєвої і творчої стежки, що завжди навесні так круто повертала, шукаючи то долі, то недолі. Навесні народився, тоді ж відійшов у вічність. Тарасове слово рідне, непозичене. Виросло воно з землі, як колос пшениці і як зерно гірчиці, як наболілі зітхання за себе і за людей.


На святі прозвучали вірші Т.Шевченка «Доля», «Садок вишневий коло хати», «Муза», «Лічу в неволі дні і ночі», уривок із поеми «Марія», «Юродивий», «Сповідь мандрівної вишні»...


І хоча життя Т.Шевченка вважається трагічним, але учасники свята звернулися до глядачів із словами:

Не малюйте Шевченка плебеєм
У кріпацькій пошарпаній свиті –
Я в нім бачу лице Прометея
У одежі, із сонця відлитій.
Мій Шевченко завжди був крилатим,
Мій Шевченко завжди був на волі!
Не малюйте поета в печалі,
Бо він – світоч і щастя народу.
І тепер наш Тарас в кожній хаті,
З нами словом живим розмовляє.
Є в Шевченка народження дата,
Дати смерті в Шевченка немає.

Творчою знахідкою було створення своєрідної абетки-заповіту Кобзаря сучасникам.


Завершився захід виконанням «Як умру, то поховайте…», який співали всі присутні.


Скільки думок не з'ясованих, як павутиння, темних, як стеблинка, хитких, розмріяних Шевченкових! Чи зможемо ми колись наблизитись до нього, зрозуміти, відчути? Мабуть, хіба що на мить... А потім наш геній знову віддаляється і стає легендою. Ми думаємо, що він сьогодні молиться за свою Україну. Як пророче звучать його вистраждані слова:

Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте,
В лихую, тяжкую минуту
За неї Господа моліть...


Поетичний марафон до 200-річчя Шевченка

Поетичний марафон до 200-річчя Шевченка

Поетичний марафон до 200-річчя Шевченка

Категорія: Позакласна робота, Мистецтво