Рівненська українська гімназія

Психологічна служба


Склад психологічної служби

Баранюк

Світлана Леонідівна

Практичний психолог гімназії,
учитель психології

Учитель вищої категорії, вчитель-методист


Карплюк

Ольга Миколаївна

Соціальний педагог

Спеціаліст

Психолог Світлана Леонідівна Баранюк працює у РУГ з 1994 року. З 2012 року до діяльності психологічної служби активно долучилася соціальний педагог Ольга Миколаївна Карплюк і тому службу сміливо можна назвати – соціально-психологічною.

Проблема, над якою працює соціально-психологічна служба – психолого-педагогічні аспекти формування конкурентно спроможної особистості гімназиста у процесі навчання та виховання шляхом підвищення професійної компетентності педагога

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ РУГ

І. Соціально-психологічний супровід гімназистів 5-х, 10-х класів в період адаптації до нових умов навчання та виховання.

ІІ. Соціально-психологічний супровід розвитку гімназистів-підлітків (особистісний розвиток, стимулювання саморозвитку, допомога у кризових ситуаціях). Захист прав і свобод дітей, дотримання прав дитини в умовах навчального закладу і поза його межами.

ІІІ. Супровід діяльності Гімназійної служби порозуміння та впровадження відновних практик у навчально-виховний процес. Відпрацювання навичок поведінки гімназистів, які базуються на розуміння, терпимості, компромісі, самоповазі та повазі до оточуючих. Обговорення з батьками оптимальних стилів реагування на емоційні прояви поведінки у дітей.

IV. Робота з обдарованими дітьми.

V. Психолого-педагогічна підтримка гімназистів у системі допрофільної та профільної підготовки.

VI. Оптимізація навчально-виховного процесу (психологічне забезпечення диференційованого навчання, допомога педагогам у підборі розвиваючих завдань, психологічна просвіта і підтримка вчителів, участь у розробці оптимальних управлінських рішень).

VІI. Здійснення соціального захисту найбільш уразливих та незахищених категорій, створення позитивного мікроклімату в шкільному середовищі для дітей з особливими потребами та залучення їх до позакласної та позашкільної діяльності.

Зрозуміло, що жодне з цих завдань ми не змогли б реалізовувати без допомоги, підтримки усіх-усіх вчителів, вихователів нашої гімназії. Всім дякуємо, сподіваємось на подальшу співпрацю!!!

Особливою гордістю психолога є робота гімназистів-медіаторів. Влітку 2012 року вони пройшли п’ятиденне навчання на тренінгу «Базові навички медіатора».

І ось разом з однолітками з шести шкіл Рівного творчо виконують обов’язки посередників у розв’язанні суперечок, непорозумінь, конфліктів у середовищі школярів.

У конфліктній ситуації врятує медіація…

Якщо Ти опинився у ситуації конфлікту:

  • тебе образили, завдали шкоди або сам почуваєшся винним;
  • хочеш примирення, але не знаєш, як діяти;
  • готовий сказати «пробач» або прийняти вибачення;
  • потребуєш допомоги, щоб помиритися…

Як проходить медіація:

  • Тебе вислухають.
  • Поставлять запитання, щоб краще зрозуміти ситуацію.
  • Поважатимуть твою позицію.
  • Не шукатимуть правих і винних у конфлікті.
  • Не даватимуть порад, не читатимуть виховних нотацій.
  • Однаково сприятимуть обом сторонам конфлікту (опонентам).
  • Допоможуть сторонам самостійно прийняти справедливе рішення.

 

Тобі допоможе медіація, що є мирним способом вирішення конфліктів за допомогою третьої сторони — медіатора.

 

Медіацію проводимо ми – Гімназійна служба порозуміння.

 

ПРИХОДЬ ДО НАС МИРИТИСЯ!


ДИТЯЧА АГРЕСІЯ

Агресія – це енергія подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів. Ця сила необхідна дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам.

Небажаною є не сама по собі агресія, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати оточуючих, битися, тощо.

Тому завдання виховання дитини є не усунення її агресії, а навчання адекватно проявляти свої негативні почуття: гнів, обурення, неприйняття, образу, біль…

Саме тому що дитина не вміє усвідомити й висловити протестні почуття стосовно значущої особи (батьків, близьких, педагогів), у неї може виникати «безпредметна агресивність» – розповсюдження почуття злості на слабші та безпечні об’єкти – на однолітків або молодших дітей, тварин, предмети.

Причиною підвищеної дратівливості також можуть бути фізичні чи психологічні проблеми дитини, які виснажують її, підвищують збудливість та імпульсивність.

ЧИМ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ БАТЬКИ…

1. Намагайтесь не конфліктувати з дитиною через те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть синові (доньці) усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

2. Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом з дитиною вдалу форму висловлення зауважень, претензій.

3. Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі придушуємо своє роздратування, терпимо його доти, поки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше і корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити власні негативні переживання.

4. Навчайте сина (доньку) розуміти себе та інших. Якщо дитина навчаться усвідомлювати свої почуття та переживання оточуючих, вона зможе обирати мирні форми боротьби та захисту.

Рекомендації дорослим (батькам, вчителям), як допомогти дитині зрозуміти свої почуття

1. Підтримуйте дитину, будьте чуйні, терпимі, підбадьорте, коли вона перебуває у стресовому стані, адже діти показують свої внутрішні страждання та хвилювання за допомогою різної поведінки: замкненої, надчутливої, пустотливої, агресивно-демонстративної.

2. Будьте уважні до почуттів, які виражає дитина словесно або в іншій формі.

3. Допоможіть синові (доньці) навчитися казати про свої переживання, замість того, щоб дитина просто замкнулася.

4. Навчайте вирішувати проблеми словесно, а не фізично, методом пошуку кращих способів для того, щоб впоратися з ситуацією.

5. Допомагайте дітям заспокоюватись самостійно, коли вони прикро вражені. Наприклад, іноді дітям старшого віку необхідно більше часу побути на самоті, тоді як молодші діти мають потребу в близькості з рідними.

6. Бесідуйте з дитиною про почуття, проектуючи ситуацію, яка її засмучує на себе, виражаючи ваші власні переживання (наприклад, «Мені стає сумно, коли я сперечаюся зі своїми друзями, можливо, тобі також…»).

7. Переконайте дитину, що й у її однолітків виникають негативні переживання за певних життєвих обставин (наприклад, «Іноді діти відчувають страх і це нормально», «Якщо щось не виходить, це багатьох дітей дратує», «Коли людину дражнять, вона ображається»).

8. Буває так, що легше коментувати переживання дитини в контексті почуттів більшості дітей (наприклад, «Більшості дітей стає моторошно та страшно, коли їхні рідні сваряться», «Мабуть, всі діти ображаються та страждають, коли на них кричать, обзивають або не хочуть спілкуватися»).


ДЛЯ ВАС, БАТЬКИ...

Пам’ятаєте ту мить, коли почули: ”Вітаємо, ви стали батьками!”?

З цього моменту найзаповітнішою стає думка, як зробити свою дитину щасливою... Та цей період недовготривалий. Діти ростуть швидко. Іноді й сам дивуєшся, коли то вони повиростали...

Кожен з батьків усвідомлює процес виховання по-своєму, виховуємо дітей так, як самі вважаємо за потрібне, як навчили нас наші батьки. Втішаємося тим, що наша дитина гарно вдягнена, добре нагодована, вчиться в престижній школі, фізичною роботою не перевантажена... Але подекуди не розуміємо, що дитині не так, чого їй не вистачає?

ДЕ ВІДНАЙТИ ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ…?
ФАХІВЦІ РАДЯТЬ УСВІДОМИТИ…

  • Ще в лоні матері дитина відчуває, чи бажана вона для своїх батьків. Відчуття себе очікуваним – фундамент розвитку повноцінної особистості.
  • Щоб правильно виховувати, треба знати вікові та індивідуальні особливості дитини.
  • Ростіть дитину не для себе, а для неї, поважайте її бажання, не нав’язуйте своїх.
  • Найважливіше для немовляти – сформувати базову довіру.
  • Спільні форми (спілкування, творчість, дружба, довіра) корисної діяльності забезпечать нормальне входження дитини в соціум.
  • Довіряйте дитині. Право на власні помилки дозволяє оволодіти вмінням самостійно їх виправляти.
  • Якщо дитина дуже хоче щось зробити сама – дайте їй таку можливість.
  • Будьте терплячими та майте батьківську витримку – це показник вашої впевненості у собі.
  • Частіше давайте діяти дитині самостійно, як у прийняті рішень, так і у відповідальності за них.
  • Слідкуйте за витриманим тоном у спілкуванні, пояснюйте свої вимоги. Будьте послідовними у своїх (розумних, адекватних) вимогах.
  • Не можете бути лагідними – пам’ятайте: суворість не допоможе!
  • Розумні обмеження цілком допустимі, але вони не повинні бути суперечливими, особливо ті, які виходять з різних джерел: батька, матері, старшого брата (сестри), бабусі, дідуся, педагога.
  • Не порівнюйте дитину з іншими. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні.
  • ОБОВ’ЯЗКОВО кажіть дітям, що вас радує у дитячих вчинках, діях.
  • Якщо сім’я неповна – найціннішою людиною стає той, хто оточує дитину увагою і турботою.
  • Дитина не повинна відчувати себе у сім’ї самотньою, дайте їй відчути постійну зацікавленість, любов і підтримку.

Підготувала за матеріалами періодичної преси
Світлана Баранюк, психолог гімназії



РІВНЕНСЬКА УКРАЇНСЬКА ГІМНАЗІЯ

Адреса: 33028 Україна, м. Рівне, вул. 24 Серпня, 2
Тел/факс: +38 (0362) 63-59-59, +38 (0362) 26-57-25
e-mail: admin@rug.rv.ua